SH Analytics

2022-05-24 11:28:10 ​Інтернаціоналізація конфлікту в Мозамбіку: які країни залучені?

США: Державний секретар США Ентоні Блінкен 14 липня 2021 року підкреслив, що основним інтересом США в Мозамбіку є «боротьба з ІДІЛ». А 4 квітня 2022 року США заявили про істотне збільшення участі в Мозамбіку, який потрапив у список Global Fragility Act. Втім, справа не лише у тероризмі та загрозі глобальному миру. 17 липня 2020 року американські та британські банки схвалили позику в 14,9 млрд доларів, яка піде в основному на закупівлю обладнання в США та Британії і підтримає 2 тисячі робочих місць у Британії і понад 16 тисяч у США.

Однак, Мозамбік намагається тримати США на відстані витягнутої руки. Було дозволено невелику військову навчальну місію, але не більше того.

ЄС: У липні 2021 року Європейський Союз відправив війська у Мозамбік. Мета місії – підвищення стабільності в країні і надання допомоги Мапуту в боротьбі з тероризмом.З ініціативою відправки тренувальної місії ЄС у Мозамбік виступила Португалія, колонією якої Мозамбік залишався до 1975 року. Португалія ще з 70-х років намагається відновити свій вплив в цій країні.

ПАР: Південна Африка вважає себе регіональною силою, а Мозамбік — своїм заднім двором.
Це спонукало до створення військових сил Південноафриканського співтовариства розвитку (SADC).

Руанда (та Франція): У Руанді є професійна армія, яка активно бере участь у миротворчих операціях, а провідною компанією в проекті призупиненого газу є французька TotalEnergies. Перші 1000 руандійських військових прибули 9 липня 2021 року і за три тижні очистили від повстанців ключові райони.

Місія Sadc в Мозамбіку (Samim) була створена раніше в 2021 році, але Мозамбік дозволив першим південноафриканським військам прибути лише 19 липня, після того, як руандійці вже діяли. Більшість військ Samim є південноафриканськими, але дев'ять інших держав в рамках Sadc також направили свій контингент. До них належать Ангола, Ботсвана та Зімбабве.

Ситуація зараз виглядає так: близько 2 000 руандійських військових охороняють райони Пальма і Мосімбоа, які є об’єктами газових проектів. Місія SADC в Мозамбіку (SAMIM) базується в трьох інших районах, а війська Мозамбіку відповідають за решту провінції.

По суті, вісь Руанда-Уганда-Франція допомагає тримати Південну Африку, Португалію та США на відстані від проникнення в Мозамбік. Відкрити / Коментувати

2022-05-23 18:30:40 ​Чи знаєте ви в яку країну 24 країни світу відправили свої військові контингенти

Це Мозамбік

Пропоную вашій увазі серію постів з розбором цього конфлікту.

Мозамбік – класичний приклад «ресурсного прокляття». Протягом останніх 15 років ВВП Мозамбіку зростав на 6% на рік завдяки покладам вугілля і титану, дешевій гідроенергії. Проте бідність і нерівність в країні тільки збільшувалися. Не допомогли і величезні родовища газу і рубінів, виявлені в 2009-2010 роках у північній провінції Кабу-Делгаду на узбережжі Індійського океану.

Саме ця провінція слугує основою для конфлікту.

Привід: Коли в 2009 році поблизу Монтепеза у провінції Кабу-Делгаду відкрили одне з найбільших в світі родовищ рубінів, місцеві жителі почали самостійно шукати їх, і дехто з місцевих фермерів та торговців навіть встиг розбагатіти. Але через рік концесію на розробку отримав один з лідерів ФРЕЛІМО (керуюча партія) Раймундо Пачінуапа в партнерстві з місцевою "донькою" британської компанії Gemfields Group Ltd.; 2010 року в тому ж районі відкрили велике газове родовище. Знову представники еліти отримали прибутки, місцеві мешканці програли.

Причини: соціальна нерівність, бідність, низьке працевлаштування, радикалізація мусульманської молоді, слабкість інститутів, корумпованість влади

Учасники конфлікту: правляча партія ФРЕЛІМО (Фронт визволення Мозамбіку) (виборола незалежність у Португалії в 1975 році, була марксистською, після громадянської війни 1992 року повернула курс на ринкову економіку та джихадистські угрупування

Перебіг подій: Перші збройні сутички поліції та традиційних мусульманських лідерів з ісламістами відбулися в 2015 році на півночі Мозамбіку. Тоді радикали зазнали поразки і зачаїлися.
5 жовтня 2017 року група озброєних ісламістів захопила і два дні утримувала порт Мосімбоа-да-Прая у 60 км від головного центру газовидобутку в містечку Пальма.
Ісламісти захоплювали Мосімбоа-да-Прая ще кілька разів до сьогоднішнього моменту.

Треті сторони: ЄС, Франція, США, ПАР, африканські країни, Ісламська держава (підтримує джихадистів, проводить навчання), Росія – були помічені ПВК «Вагнера» (200 чол, 7 вбиті)

Загальні риси конфлікту описав. У наступних постах розберемо залученість третіх акторів.

Stay tuned. Відкрити / Коментувати

2022-05-22 14:47:18 ​Архітектура безпеки на Півночі зміниться, ЯКЩО на це згодиться Туреччина

Анкара надивилася на Будапешт, який собі виторговує фінансування з бюджету ЄС в обмін на зняття вето з шостого пакету санкцій ЄС проти росії, і собі вирішила намутити якихось плюшок. Чому ж Туреччина блокує вступ Фінляндії та Швеції в НАТО?

Анкара незадоволена позицією Фінляндії та Швеції щодо екстрадиції учасників та прихильників "Робітничої партії Курдистану" (РПК), яку Анкара називає терористичною організацією.

неповторення помилок. У 1974 році Греція на знак протесту проти окупації Туреччиною північного Кіпру вийшла зі складу НАТО. Але вирішила повернутись у 1981 році, і Туреччина не заперечувала.
Напружені двосторонні відносини між Грецією та Туреччиною позначилися за ці роки на ефективності їхньої участі в НАТО.

Анкара хоче купити 40 нових винищувачів F-16 та 80 комплектів для модернізації своїх бойових літаків в обмін на інвестиції у сучасний американський винищувач-невидимку F-35. Туреччину виключили з програми F-35 після покупки Анкарою російської протиракетної системи С-400.

Анкара навряд чи принципово виступає проти розширення. Просто хоче вхопити можливість. Будемо спостерігати за інтесивними переговорма між Фінляндією, Швецією, НАТО та Туреччиною. До саміту 30 червня, скоріш за все, Туреччина зніме вето. Але от якщо ні, тоді можна буде говорити про кризу всередині Альянсу. Відкрити / Коментувати

2022-05-20 14:41:47 ​Вступ Фінляндії та Швеції в НАТО: як зміниться безпекова архітектура Півночі

Любі підписники, дякую, що залишаєтеся зі мною. Рідко виходжу на зв‘язок через початок сесії

За останній тиждень найбільш гучною новиною стало подання Фінляндією та Швецією заявки на вступ в НАТО 18 травня. Хто зна, скільки займе сам процес вступу, особливо, процес торгу з Туреччиною (розберу її позицію в наступному пості), однак це безперечно історичний крок, який ознаменував стратегічну та геополітичну поразку путлера.

Як вплине членство Хельсінкі та Стокгольму в НАТО? Якщо коротко, то rusні peaceда. І ось чому.

По-перше, кордон НАТО з росією збільшується вдвічі. Особливо вразливою зоною стає Кольський півострів, який повністю межує з Фінляндією. Головне стратегічне місто Мурманськ з‘єднане з Москвою та Санкт-Петербургом лише однією (!) залізничною дорогою. Відрізавши Кольський півострів Москва повністю втратить контроль над цією територією без шансів повернути їх назад. А там дуже важливий порт в місті Сєвєроморск, який забезпечує вихід в Арктику, і в якого вбухало здоровенну кучу грошей.

По-друге, Балтійське море перетворюється в "озеро НАТО". А це величезна загроза для росії. Якщо натівські ВМС будуть розташовані на острові Ґотланд, це означатиме повноцінний контроль за морем. Зникне страх перед Сувальським коридором. Цей коридор з‘єднує балтійські країни з Польщею та рештою країн НАТО, а також відокремлює територію російської Калінінградської області та Білорусі. При можливому конфлікті, Росія могла б відрізати Польщу і балтійські країни від НАТО, окупувавши цей коридор. Але тепер він вже не становить такої великої стратегічної важливості.

Ну і по-третє, переміщення ВМС Росії тепер стане набагато легше відслідковувати на їх шляху до Данської протоки.

Як би в кремлі не казали, що вступ Швеції та Фінляндії в НАТО - це о‘кей, москва глибоко в дупі. Відкрити / Коментувати

2022-05-12 11:46:39 ​Перемога Бонгбонга на виборах на Філіппінах: чому це має когось обходити?

На днях відбулися вибори на Філіппінах, на яких виграв Фердинанд Маркос-молодший на прізвисько "Бонгбонг". Цей чолов‘яга - син колишнього філіппінського диктатора-клептократа Фердинанда Маркуса, якого скинули 36 років тому. Тепер клан Маркус знову біля керма, при чому вибори були проведені без порушень.

До речі, на виборах велику ставку передвиборчі кампанії робили на соцмережі. У Фейсбуку поширювалися дуже брудні фейки про те, як при диктаторі добре жилося (насправді економіка загрузла в боргах), або яка опонентка Лені Робредо недолуга тільки через те, що вона жінка.

Який буде вплив новообраного президента на внутрішню та зовнішню політику?

Внутрішня політика. Ситуація у країні з правами людини і до того була далекою від ідеальною. Попередній президент Родріго Дутерте підтримував вуличні страти без суда і слідства та чинив тиск на незалежні ЗМІ. Синочок диктатора навряд чи буде пухнастішим. Та все ж, наслідки для зовнішьної політики будуть більш вагомими.

Зовнішня політика. Тут все набагато цікавіше. Філіппіни - є надзвичайно важливим об‘єктом політики Китаю та США в Індо-Тихоокеанському регіоні. Між Філіппінами та США існує угода про те, що ВМС США може дислокуватися на території країни. За рахунок цього, Вашингтон використовує порти та інфраструктуру Філіппін для поповнення запасів армії, організації тренувань та перекидання військ. Тобто, це певний логістичний хаб для забезпечення військової присутності США в регіоні.

З Китаєм же у Маніли не такі кооперативні відносини. "Морські бойові угруповання", існування яких Китай не визнає, "кошмарять" філіппінських рибалок в Південному Китайському морі. Більш того, Китай претендує на острови Спратлі, 8 з яких контролюють Філіппіни. Вже були інциденти, коли ось ці "морські бойовики" грізно збиралися біля рифів, які контролюють філіпінці.

Однак, Маркос симпатизує Китаю і виступає за налагодження діалогу з Пекіном. І це спричиняє стурбованість у Вашингтоні - чи дозволить новий президент заходити американським ВМС у свої порти? Якщо ні, то це прямо загрожує присутності США в регіоні. Відповіді поки ніхто не має точної - у передвиборчій гонці Маркос не особливо говорив про зовнішньополітичний курс та кого призначить міністром закордонних справ.

Власне, я думаю, що на посту президента Маркос засуне свої симпатії куди подалі. Стратегічна архітектура регіону зараз така, що у Філіппін немає вибору. Вже Дутерте пробував скасовувати угоду США, але цього так і не зробив. Бо посилати США і сподіватися на милість Китаю - тактика не з найкращих. Відкрити / Коментувати

2022-05-10 10:49:47 ​Допоки найбільш обговорювані теми в нашому інформаційному полі - парад в рашці і підписання ленд-лізу, пропоную вам глянути на ситуацію на Корейському півострові

Сьогодні, 10 травня, відбудеться інавгурація нового президента Південної Кореї Юн Сук Йоля. Виграв він вибори ще два місяці тому з прям ну дуже мінімальним відривом від свого опонента Лі Чже Мена. 48,56% голосів проти 47,83%. Таке нечасто зустрінеш.

Новий президент - консерватор. Свої передвиборчі обіцянки ґрунтував на соціальній складовій - обіцяв підвищення стандартів життя, допомогу нужденним і т.д. Та нам він цікавий своєю позицією щодо Північної Кореї.

Юн Сук Йоль затятий прихильник жорсткої політики відносно Пхеньяна. Така політика дуже контрастує з політикою його попередника Мун Чже Іна. Останній в 2018 році чотири рази зустрічався з Кім Чен Ином і намагався налагодити діалог. Та в 2019 році всі ці намагання пішли в одне місце, коли Пхеньян почав випробовувати запуск ракет, які можуть нести ядерні боєголовки. Та Мун Чже Ін все одно виступав за проведення переговорів.

Новий же президент не те, що проти переговорів, він заікається про превентивний удар. Юн Сук Йоль виступає за повну денуклеаризацію півострова. Кім Чен Ин, у свою ж чергу, заявив про пришвидшення нагромадження ядерного арсеналу.

Ох і входимо ми в період історії. Україна, Тайвань, тепер і Корейський півострів. Думаю, що візит Байдена до Сеула в кінці травня трохи зменшить запал новообраного президента. Відкрити / Коментувати

2022-05-04 19:43:28 ​У Білорусі знову якась заворушка - чекати на відкриття ще двох фронтів?

Там у Білорусі якісь лишні рухи - міністр оборони заявив про раптову перевірку боєготовності Збройних сил Білорусі. З цією метою "один ракетний дивізіон зі складу 465-ї ракетної бригади здійснює переміщення з пункту постійної дислокації до району призначення". Тільки от де цей район призначення - ніхто не сказав. Що це взагалі за маневр - ніхто не розуміє. У Білорусі традиційно заявили, що будь-яке перекидання техніки і проведення навчань не загрожує сусідам (вочевидь 4 позиції поки не знайшли). Однак, навчання підозріло раптово почалися після розмови Лукашенка і путіна з приводу "спецоперації по визволенню Донбасу".

І що цікаво ці "навчальні дії" співпали в часі з двіжухою в Придністров‘ї і парадом 9 травня, де путін скоріш за все оголосить про мобілізацію і війну проти України. Таке співпадіння може сигналізувати про розвиток одного з сценаріїв війни - вторгнення білоруських та придністровських військ на територію України.

Такий сценарій цілком реальний: москалі не показують значних досягнень на Донбасі - ніяк не можуть прорватися на Ізюмському напрямку до Сєвєродонецька і Краматорська, щоб відрізати наші війська на Сході. Їм потрібно відволікти і нагрузити наші війська. Ідеальний варіант - Білорусь та Придністров‘я у поєднанні з направленням великої кількості призовників на Донбас.

Такий сценарій дійсно може статися. Однак, я більше схиляюся, що вторгнення не буде ні з Півночі, ні з Південного Заходу. Розберемо окремо.

Білорусь Схожа ситуація вже складалася. Пам‘ятаєте, коли чик-чирик їздив на космодром на зустріч з путіним? Тоді теж білоруські БТГр активізувалися. Але нападу так і не сталося. І навряд чи станеться, бо у Мінську досі немає політичної волі до війни через низький прогрес росії, населення та військові дають чітко зрозуміти, що вони проти війни.

Придністров‘я Тут ситуація цікавіша. Після бавовни на військових об‘єктах там оголосили про мобілізацію. Однак, сформувати вагому військову силу вони не зможуть. Як повідомляє ГУР МО, там всього лише 300 боєздатних російських військових, а половина зброї на складах вже не може використовуватися через непридатність. Головна мета цієї всієї показухи - "нагнітати ситуацію в Придністров'ї, щоб використовувати її як психологічну атаку проти України та розпорошити сили української армії під час складної оборонної кампанії з захисту українського Донбасу і Півдня країни" Відкрити / Коментувати

2022-05-03 11:11:43 ​Оголошення війни та загальна мобілізація на росії 9 травня: наскільки це реально та які наслідки

Вже кілька днів в ЗМІ з‘являються заголовки про можливість загальної мобілізації на росії з 9 травня. І схоже, це дійсно станеться, оскільки такі заяви лунають від високопосадовців України та інших країн. Про високу ймовірність оголошення росією війни в Україні та проведення загальної мобілізації говорили міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, Олексій Данілов, такі ж заяви ми чулив від ГУР МО та Держдепу США.

Ну і зважаючи на мінімальний прогрес російських військ у боях на Донбасі, проведення масштабного призову виглядає логічним кроком для зміни ситуації на фронті. Однак, навряд чи дієвим, оскільки російські війська зазнають невдач не через малу кількість, а через неналежне командування, погану логістику та низький моральний дух. Та руська воєнна наука завжди робила ставку на засипання ворога трупами своїх же солдат.

Мобілізація матиме потужні наслідки всередині росії.

Перш за все, це виснаження ресурсів. Утримання та забезпечення мільйонної армії - це надзвичайно велика нагрузка на бюджет країни, який і так постраждав внаслідок західних санкцій.

По-друге, це спричинить хвилю корупції та ухилення від призову. Культура життя росіян суттєво позначиться на темпах призову: знайдуться ті, хто розкраде гроші на укомплектування військових частин; тих, хто зароблятиме на фейкових довідках про непридатність; одинокі хатинка в глухих районах росії будуть заповнені молодиками, які тікають від військкомату.

По-третє, це спричинить невдоволення населення. Навіть у найбільш зазомбованих виникнуть запитання навіщо посилати молодих росіян на смерть, якщо "спецоперація йде по плану". Патріотизм, заснований на шовінізмі, швиденько зникне, коли військові комісари почнуть стукати у двері квартир, у затятих прихильників путінізму.

Цікаво, чи це розуміють в кремлі Відкрити / Коментувати

2022-05-02 11:35:33 Шостий пакет санкцій ЄС проти рф: що коїться?

Сьогодні в ЗМІ з‘явилися дві суперечливі новини.

Новина номер раз : Австрія, Угорщина та Словаччина відкликали вето на запровадження ембарго на російську нафту. Це сталося внаслідок заяви уряду Німеччини два дні, що ФРН не виступатиме проти запровадження ембарго на російську нафту. Частка російської нафти в імпорті Німеччини впала приблизно до 12% із 35% до 24 лютого

Новина номер два : керівник апарату премʼєр-міністра Угорщини Гергелій Гуляс заявив про ветування Угорщиною санкцій ЄС проти російських енергоносіїв.

Простежується певна суперечність, чи не так?

Рішення про запровадження санкцій потребує одностайності, і в Угорщини в руках потужний інструмент - введення вето. Та в те, що угорці підуть на це, віриться слабо.

Перш за все, тому що ЄС все одно залишається пріоритетом в зовнішній політиці Угорщини. Якщо вже Німеччина погодилася на ембарго, то інші країни знайдуть важелі впливу, щоб схилити Будапешт до відмови від вето. Як приклад, скорочення фінансування країни з бюджету ЄС. 27 квітня Єврокомісія офіційно запустила дисциплінарну процедуру щодо Угорщини, яка скоротить фінансування цієї країни за підрив стандартів верховенства права у блоці. І таких важелів впливу безліч: сільськогопсподарська політика, торгівельна, соціальна і тд.

По-друге, така заява від уряду Угорщини демонструє звичну лінію її поведінки - вони торгуються з Брюсселем. На думку радниці міністра енергетики Олени Зеркаль, торг ведеться за дати запровадження санкцій. Угорщина дуже залежна від енергоносіїв росії, навіть інфраструктурно та логістично. Будапешту потрібен час, щоб диверсифікувати поставки.

Нагадаю, що голова європейської дипломатії Жозеп Боррель заявив, що рішення про запровадження нафтового ембарго проти росії у рамках шостого пакету санкцій можна очікувати на саміті Євросоюзу 30 та 31 травня. Відкрити / Коментувати

2022-04-28 12:16:44 ​Зустріч Урсули фон дер Ляєн та Нарендри Моді: ЄС перетягує на свій бік Індію

На початку тижня Президентка Єврокомісії та прем‘єр-міністр Індії провели зустріч в Нью-Делі. Вона фактично продемонструвала готовність Європи залучати якомога більше великих гравців до протистояння з росією та хитрість Індії для виторговування собі плюшок.

Після зустрічі була створена Рада торгівлі та технологій ЄС-Індія. Цей механізм стратегічної координації дозволить обом партнерам вирішувати проблеми в сфері торгівлі, надійних технологій та безпеки. Іншими словами, Рада прискорить укладання угоду про зону вільної торгівлі між Індією та ЄС.

А це прям дуже великий прорив. Індія є ключовим стратегічним партнером Європейського Союзу в Азії. ЄС є третім за величиною торговим партнером Індії та другим за величиною експортним напрямком. Він також є одним з найбільших інвесторів в Індії. Але ЗВТ вони не можуть створити ще з 2004 року, коли вони підписали "стратегічне партнерство".

Очікування європейців та індійців розходяться щодо таких питань, як ведення мит на автомобілі, вина та молочні продукти, що імпортуються з ЄС, а також щодо лібералізації візового режиму для індійських спеціалістів, які в’їжджають до ЄС.

Схоже, ЄС готова поступитися своєю позицією в обмін відходу Індії від росії. Однак, головна залежність Індії від росії - зброя. У пресрелізі після зустрічі нічого не було сказано про зброю. Але деякі ЗМІ, посилаючись на європейських посадовців, писали про те, що ЄС буде нарощувати експорт зброї до Індії.

Що ж, побачимо чи вистачить Індії поступок ЄС задля відходу від політики нейтральності. Відкрити / Коментувати