Ніцше, думи, два клевця

2022-02-05 11:57:36 Дев’яті Бандерівські читання прямо зараз!
Трансляцію можна переглянути на сторінці організатора заходу – Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» та його співорганізаторів:
https://fb.watch/aZYMf76d_q/



https://www.facebook.com/infocentre.maidanmuseum
https://www.facebook.com/bandera.chyt
https://www.facebook.com/nac.ussd Відкрити / Коментувати

2022-01-11 12:05:06 Ромен Петіжан про Маніфест Інституту Іліади
Цей маніфест прагне зробити нас авангардом. В часи, коли все валиться, коли нас хочуть замінити, змусити забути наше минуле, стати масою споживачів, - ми стверджуємо можливість цивілізаційного оновлення Європи. Для цього Інститут Іліади закликає європейців перепривласнити свою ідентичність. Таким чином зрозуміла «революція» полягає не у знищенні всього до основ, а навпаки – у зворотному русі до витоків, щоб там зачерпнути нові сили, щоб заново ствердити необхідність будувати майбутнє на непорушних цінностях.
Щодо паралелі з мистецьким авангардом, то вона доречна, оскільки Інститут Іліади надає особливого значення не просто ідеям, а ідеї прекрасного як такій. Про це говорили ще давні греки – те, що правильне, те завжди прекрасне. В цьому сенсі ми мусимо повставати проти сучасного світу, бо він виробляє потворність – масована урбанізація, повсюдне бетонування, і мистецтво, що не знає більше ніякого прообразу. (…)
Есеїст Рене Маршан сказав, що цивілізації – це не різні континенти, а різні планети. Відмінності між ними видно з безлічі рис – це стосується і місця жінки у суспільстві, і ставлення до священного, і схильності до досліджень і завоювань, і мистецтва сумніву тощо. Я вважаю, що дуже європейською особливістю завжди було вміння гармонійно поєднувати протилежні принципи – відкритість до світу і захист домашнього вогнища, матеріальні і духовні виміри існування, абстрактне мислення і чутливість. Багато інших цивілізацій розглядали ці протилежні принципи як антагонізми. Ще однією особливістю європейської цивілізації є характерна для народів нашого континенту ієрархія цінностей – насамперед духовні і військові цінності, і лише за ними – цінності економічні. Інші цивілізації ставили економічні цінності значно вище. (…)
Дехто хотів би проголосити кінець історії і цілком зняти питання про долю народів. Та Домінік Веннер вірив у непередбачуване в історії і показав, що це одна з її рушійних сил. Він також вірив у рішучість сильних людей. Ми підписуємося під цим. Минуле є для нас ресурсом, джерелом натхнення, але в жодному разі не чимось неспроможним. (…) Ми повинні зберігати абсолютну вірність своїй ідентичності, та це не означає стояння на місці. Застигла ідентичність стає карикатурою на себе саму, вона зводиться лише до мимрення гасел без того, щоб їх розуміти, та повторенні обрядів, сенс яких втрачений. Навпаки, ми хочемо знову відновити дух, що вів наших предків, який породив наші традиції і наші великі епоси. Можна день і ніч говорити про мужність, але це не матиме сенсу без втілення у повсякденній етиці, у матеріальних фактах. Те саме стосується усіх принципів. Це та вольова, усвідомлена дія, яка створює можливості для ривка. (…)
Головне завдання Інституту Іліади, крім тих основоположних принципів, на яких він заснований полягає у тому, щоб якнайтісніше об’єднати велику кількість людей, що проходять через наші ряди, аби забезпечити цілковиту відданість. Ми створили новий інструмент, що допоможе нам у цьому – інкубатор проектів Le Nid, який спрямований на підтримку підприємств на етапі виникнення, культурних об’єднань на початку організації тощо – ініціатив, що дозволять втілити наші ідеї у життя так багато. Нарешті, ми хочемо створити центр «Досліджень і пошуків» (« Études et recherches »), що дозволить провести поглиблену роботу над ідеями і словами, які визначатимуть дебати завтрашнього дня. Відкрити / Коментувати

2021-12-30 18:16:31 Професор Шанталь Дельсоль відзначає, що фашизм у широкому значенні, виключаючи націонал-соціалізм, з цивілізаційної точки зору був останньою спробою врятувати християнських світ. І це розуміли в свій час Анрі Массіс та Шарль Моррас про таких противників «нігілістичного хаосу» як Муссоліні, Франко чи Салазар. Вона згадує слова Шпенглера, які повторювали, якщо вірити Массісу, засновники іспанської фаланги: « У вирішальний момент цивілізацію рятує взвод солдатів».
(Ерік Делькруа про нову книгу Шанталь Дельсоль «Кінець християнського світу») Відкрити / Коментувати

2021-11-04 16:28:39 Антоніо Грамші надихався фашизмом
«… він (Грамші) засвоїв урок фашистів, урок «корпоративізму», який є справжнім оригіналом його теорії «гегемонії». Суспільство, як зрозумів Грамші, складене з тисяч невеликих інституцій, тисяч об’єднань, тисяч зразків повідомлення і відповіді. Охопити їх усіх і нав’язати їм – зберігаючи при тому владну гегемонію, яку вони містять у собі – залізну дисципліну партійного керівництва – ось у чому полягає секрет політики.
Саме це привело фашистів до влади і вперше з моменту народження сучасної італійської держави сформувало ту єдність щодо спільної мети, яка надала форму та злагодженість масі послідовників, а також силу та принцип авангардній партії, що ними керувала.
Коротше кажучи, теорія «Тюремних зошитів» — це справжня теорія фашизму: сили, яка випередила амбіції Грамші, реалізувавши їх іншими руками. Коли у своїй першій статті* Грамші описав пролетаріат як ідеальну єдність, fascio, він у своїх сподіваннях передбачав саме ту форму суспільного ладу, яку пізніше досягнув його суперник.
Філософія праксису – що так подібна до «філософського динамізму» Муссоліні, і так само наскрізь просякла апологією насильства Жоржа Сореля – зберігає свою чарівність для інтелектуала саме тому, що вона обіцяє як владу над масами, так і містичну тотожність з ними. Але це обіцянка фашизму, і якщо лівим потрібно постійно визначати фашиста як головного ворога, то шукати пояснень більше не потрібно. Бо хіба існує кращий спосіб приховати свої наміри, ніж приписати їх ворогові?»
*James Joll, Gramsci, London, 1977, p.33
Уривок з: Roger Scruton. Fools, Frauds and Firebrands: Thinkers of the New Left (2015) Відкрити / Коментувати

2021-10-20 14:20:24 ПРОБЛЕМИ З КОНСТРУКТИВІЗМОМ (продовження)
Теорії конструктивізму також часто підіймають взаємозалежні питання. Якщо ми говоримо про модерністські теорії, то мусимо запитати себе: звідки взявся націоналізм? Він же не виник нізвідки. Відповідно, етнічний націоналізм повинен мати якийсь зв’язок із давнім минулим, що свідчить про певну форму примордіалізму. Якщо, як стверджує Барт, елементи етнічної ідентичності є довільними, то чому вони відносно схожі в різних культурах? Якщо націоналізм нав'язується елітою для мас, то чому він інколи набуває форми масового руху проти еліти? Навіть якщо його дійсно очолюють ті, хто хочуть стати новою елітою, вони, швидше за все, є елітою в дуже вузькому сенсі. То чи можливо все-таки, що еліта має спільну з масами мотивацію і керується благом своєї етнічної групи, а не лише грошима? І, що найважливіше, як модель культурного детермінізму може пояснити виняткову самопожертву, до якої вдаються люди заради блага своєї етнічної групи, віддаючи життя на війні, незважаючи на те, що це не приносить жодної економічної вигоди для їхніх сімей? Можливо, їм промили мізки, але тоді постає питання, чому навіть соціальні тварини віддають життя за відносно віддалених членів своєї групи. Якщо прийнято вважати, що ми тісно пов’язані з шимпанзе (Вільсон, 1975), то теорія доволі скупа, якщо вона може пояснити поведінку і шимпанзе, і людини. Припущення, що шимпанзе промивають мізки один одному, є найменш імовірним, бо вони не володіють здатність говорити. Більше того, якщо державність – це просто конструкт, нав'язуваний масам, то чому вона, як правило, зазнає краху, коли країна багатоетнічна? Такі країни, як правило, розпадаються на окремі етнічні спільноти, які вважають себе іншими по крові та за походженням (Ванханен, 2012). Відповідно, багатоетнічні суспільства, як правило, мають етнічне ядро, в той час як інші групи більш віддалені від почуття ідентичності країни. І справді, у багатоетнічних державах, де різні групи походять з різних рас, розкол відбувається відповідно до расових ознак, як показав Тату Ванханен (2012). Ванханен продемонстрував, що ступінь етнічного конфлікту (аж до масових вбивств) корелює зі ступенем етнічної гетерогенності (расові, мовні, племінні та релігійні відмінності), відслідковуючи при цьому й інші змінні, як-от рівень соціально-економічного розвитку і рівень демократії.
Dutton Edward. Race Differences in Ethnocentrism (Budapest: Arktos),2019 Відкрити / Коментувати

2021-10-19 13:05:33 Що таке цисгендерність?
Хоча зрозуміти (і навіть перерахувати) всі винайдені лібералами «гендери» неможливо, ви маєте знати, що таке цисгендерність, оскільки це новий термін, яким вони часто розкидаються, аби описати «привілейованих людей». «Цисгендер» (вимовляється як «siss») означає особу, біологія якої відповідає її «гендерній ідентичності», або іншими словами, нормального чоловіка чи жінку.
Але, оскільки сказати, що у хлопчиків є пеніси, а у дівчаток – піхви, - це не «інклюзивно», так само як і назвати їх «нормальними» хлопчиками чи дівчатками, якщо вони нормальні, ліваки винайшли ще один термін, на запам’ятовування якого ми повинні даремно витрачати наші мозкові клітини і зазнавати кари, якщо ми ним не користуємось.
Якщо ви нормальна людина і відмовляєтесь називати себе «цисгендерним» чоловіком чи жінкою, а натомість наполягаєте на тому, що ви просто нормальний чоловік чи жінка, це зараз розцінюється як нетолерантність і «транс-виключення».
Джерело: Mark Dice. Liberalism: Find a Cure Відкрити / Коментувати

2021-10-18 12:41:05 Ганс-Петер Газенфрац: Ритуали переходу
При народженні германець не ставав автоматично членом людської спільноти (сім’ї, клану) і не обов’язково залишав її після смерті. Необхідне було «ритуальне вкладання», щоб стати членом спільноти в першому випадку, і залишитися ним у другому. Інші перехідні періоди в житті людини теж повинні були супроводжуватися ритуалами або в відбуватися з допомогою ритуалів. Посвячення в Männerbund було в остаточному підсумку переходом до нової системи соціальних зв’язків, яка давала доступ до духовної реальності, окремої від світу звичайного досвіду. Шлюб також означав перехід до нової системи соціальних зв’язків і прийняття до розширеної мережі клану. Переселення та заволодіння землею являли собою перехід від батьківщини до чужої території, від царства знайомих сил до незнайомих або навіть жахливих. Це був відхід від звичних зовнішніх умов і входження у сферу нових умов з важко передбачуваними наслідками.
Уривок з : Hans-Peter Hasenfratz. Barbarian Rites, -Inner Traditions, 2011 Відкрити / Коментувати

2021-10-15 12:22:40 Сьогодні конструктивізм став офіційною догмою у суспільних науках. Все значиме (нація, сім’я, колективна та особиста ідентичність і т.п.) оголошується «конструктом», який підлягає «вдосконаленню» , «деконструкції» або викоріненню. Британський еволюційний психолог Едвард Даттон висуває аргументи проти конструктивізму.
ПРОБЛЕМИ З КОНСТРУКТИВІЗМОМ
Загалом, можна виділити ряд проблем з кожною теорією конструктивізму. Насамперед усі вони базуються на культурному або екологічному детермінізмі. Розгляньмо, до прикладу, Бартову теорію. Якщо ми запитаємо себе, чому одна етнічна група переймає одну культурну практику, а сусідня – іншу, то відповідь буде наступною: тому що в них різна історія. Історія, як раніше зазначалося, це те, як культура поводиться протягом певного проміжку часу. Тож якщо ми себе запитаємо, чому дві етнічні групи мають різну історію, то відповідь буде – тому що в них різна культура, а культура, в свою чергу, різна, бо різна історія. Відтак, ми опиняємося в «хибному колі» (лат. Petitio Principii), яке можна вирішити лише переосмисливши історію та сприймаючи її як дану небом і втілену в різних культурах.
Крім того, є потужний емпіричний аргумент проти культурного детермінізму. Культура, з антропологічної точки зору, стосується способу життя групи. Відмінності в тому, як кожен індивідуум проживає своє життя, значною мірою зумовлені генетичними чинниками. Наприклад, було доведено, що рівень інтелекту на 80% спадковий. Проте інтелект передбачає рівень освіти на 50%, дохід – на 30%, а шкільні досягнення – на 70% (Єнсен, 1981). Інтелект – віщун здоров’я та довголіття. На національному рівні він передбачає низький рівень релігійності, злочинності, народжуваності та політичного лібералізму і високий рівень національного багатства, здоров’я, середнього рівня освіти, санітарії і навіть щастя (Лінн і Ванханен, 2012). І справді, дослідження виявили пов’язані з регіональною культурною специфікою відмінності в поширенні різних форм певних генів. Як ми побачимо пізніше, A118G (OPRM1) є генетичною основою страху перед соціальною ізоляцією. Поліморфізми G та A у цьому гені регулюють μ-опіоїдні рецептори. Дослідження виявило, що фМРТ-суб’єкти з G-алеллю демонстрували неприємні відчуття, коли їх виключали з ігор з м'ячем (Вей та ін., 2009). Вей та Ліберман (2010) виявили кореляцію між частотою G-алелей у популяції та колективізмом її культури. Вони відзначили, що частота G-алелей серед азіатських популяцій набагато вища, ніж серед європейських. Тож є серйозний привід вважати, що культурні відмінності частково зумовлені генетикою.
Dutton Edward. Race Differences in Ethnocentrism (Budapest: Arktos),2019 Відкрити / Коментувати

2021-10-13 13:05:49 Тюремна камера панівної ідеології
Жан – Ів Ле Галлу говорить про чотири догми у ідеології панівних ЗМІ.
- Перша догма – прославляння глобалізації та вільного економічного обміну.
- Друга догма – оспівування імміграції та войовничий антирасизм.
- Третя догма – демонстративний розрив з власними європейськими і національними традиціями.
- Четверта догма – необхідність постійного каяття та навіювання почуття вини за історичні провини.
Ле Галлу називає ці догми стінами у тюремній камері ідеології мас-медіа. Ще кілька років тому ці проблеми здавалися віддаленими від України на світлові роки. Але сьогодні і у нас з туману керованого хаосу все чіткіше проступають обриси тюремних стін, які ударними темпами зводять невідомі будівничі. Відкрити / Коментувати

2021-10-07 18:37:24 Політика шахової дошки
Шахи зародились як військово-стратегічна і політична гра. Тому вони у простій і загостреній формі виявляють принципи війни і політики. Шахова дошка – найдоступніша ілюстрація шміттівського розуміння політики, як публічного протистояння організованих груп «друзів» і «ворогів», чорних і білих фігур.
Коли дітей навчають шахам, їм пояснюють принципи розігрування дебюту. Принципі ці дуже промовисті, і насправді стосуються не лише шахів.
1. Займай пішаками центральні поля. Займай стратегічно важливі пункти.
2. Якнайшвидше вводь у гру легкі фігури – коней і слонів. Затримка з мобілізацією – шлях до поразки.
3. Убезпечуй короля – роби рокіровку.
4. Заважай суперникові робити те саме. Щоб не дати суперникові зайняти центр пішаками, затримати його фігури, завадити рокіровці – часто йдуть на жертву пішака , а то й легкої фігури. Це називається «гамбітом».
5. Той, хто має перевагу – зобов’язаний атакувати, інакше перевага вивітриться, а то й перейде до суперника. Відкрити / Коментувати