МАГЕРА🇺🇦ПРО🇺🇦ВИБОРИ

2022-04-10 23:05:41 Французька Республіка занадто правою не буде.

Отже, судячи з цифр екзитполу, президент Макрон за результатами першого туру 10 квітня випереджає мадам Ле Пен більш, ніж на 4%.

На мою думку, електоральний приріст Макрона у другому турі 24 квітня буде суттєво вищим за рахунок голосів право-центристів і лівих виборців. Натомість, любителька Путіна впевнено вперлася у свою стелю, вище якої піднятися уже практично нереально.

Отже, підсумок другого туру є уже очевидним наперед - переможе чинний Президент Емануель Макрон. Це буде вдруге в історії П’ятої Республіки (після Мітерана та Ширака). Відкрити / Коментувати

2022-03-27 19:46:45 Щодо ініціатив у так званій «ЛНР» про референдум щодо входження до складу Російської Федерації

——————————

1. Частину першу статті 72, статтю 73, пункт 2 частини першої статті 85 Конституції України (щодо повноважень Верховної Ради України призначати всеукраїнський референдум про зміну території України) неможливо тлумачити без системного зв’язку зі статтею 2 та частиною першою статті 157 Основного Закону (стосовно цілісності і недоторканності території України та заборони внесення змін до Конституції на порушення територіальної цілісності України).

Простіше кажучи, зміна території України не може полягати як втрата будь-якої частини території України.

2. Предметом сільського, селищного чи міського референдуму не може бути питання про зміну території України в принципі. Це не предмет відання територіальних громад.

3. Районні і обласні референдуми неможливі взагалі, оскільки в розумінні Конституції України не існує районних чи обласних територіальних громад.

4. Будь-які всеукраїнські чи місцеві референдуми на порушення територіальної цілісності України у правовому відношенні є нікчемними.

5. Організатори та виконавці подібних «референдумів» повинні бути притягнені до кримінальної відповідальності за статтею 110 Кримінального кодексу України, яка передбачає довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Відкрити / Коментувати

2022-02-23 15:01:02 Виборчий процес з проміжних виборів народного депутата України 27 березня 2022 року в 206 окрузі (Чернігівська область) продовжує тривати доти, поки щодо надзвичайного чи воєнного стану не буде указу Президента України, затвердженого законом, а також постанови ЦВК про припинення виборчого процесу.

В цьому випадку в цілях виборчого процесу ключовою буде саме відповідна постанова ЦВК.

Тому уважно слідкуємо. Відкрити / Коментувати

2022-02-15 20:03:01 Сьогоднішня кібер-атака держави-агресора на сайти українських Міноборони, МВС, державних банків мала б дещо пригальмувати запал наших відчайдушних та недалекоглядних діджиталізаторів.

Он-лайн голосування хочете? Ну-ну….
Отримаєте такі «результати», що після голосування з пультом на Луб’янці Мураєв сформує свій однопартійний уряд у Києві.

Недарма у народі кажуть: «Все, що нашвидку робиться, те кривим родиться». Відкрити / Коментувати

2022-02-10 23:10:00 Приємно, що в більшості коментарів названа правильна відповідь.
Тепер по суті.

1. Отже, з усього загальнодержавного списку кандидатів у народні депутати України (за винятком перших дев‘яти кандидатів) висунуті партією кандидати одночасно прикріплюються до одного із територіальних списків.

2. Перші 9 кандидатів до територіальних списків не прикріплюються.

3. Всього територіальних списків існує 25.

4. До кожного територіального списку прикріплюється від 5 до 18 кандидатів.

Відтак мінімальна кількість кандидатів у нардепи у загальнодержавному списку є такою:
9 + 5х25 = 134. Відкрити / Коментувати

2022-02-10 17:22:41 Практична задача для розв’язання.

Виборчий кодекс України (частина сьома статті 154) прямо передбачає можливість висування політичною партією на парламентських виборах не більше 450 кандидатів. Тобто, це максимальна кількість кандидатів.

Запитання: яка мінімальна кандидатів у нардепи може бути висунута політичною партією?
Відповідь пишіть у коментарях.

—————————————————-

Якщо хтось не зміг розв’язати задачу, то сьогодні о 22 годині напишу правильну відповідь із аргументуванням. Відкрити / Коментувати

2021-12-03 17:35:42 Втрата громадянства України може відбуватися лише з підстав, передбачених Конституцією і законом України (факт наявності іншого громадянства, факт подання недостовірної інформації для отримання громадянства України).
Позбавлення громадянства взагалі не може регулюватися законом, бо це ніщо інше як протиправне припинення громадянства України. Наприклад, з політичних, расових, етнічних, мовних, релігійних чи будь-яких інших надуманих мотивів. Навіть за вчинення найтяжчих злочинів громадянство України не може припинятися, бо це буде нічим іншим як позбавленням громадянства України.

Не варто також маніпулювати, посилаючись на багатосторонні міжнародні договори щодо громадянства (для прикладу, Конвенції 1954, 1961, 1963, 1997 років тощо).
По-перше, допускати чи не допускати подвійне громадянство це справа кожної суверенної держави світу і залежить від конкретного конституційного регулювання.
По-друге, однією з цілей таких міжнародних договорів є скорочення випадків безгромадянства (так званих апатридів). Але не є порушенням з боку держави, коли громадянин став апатридом через подання такою особою недостовірної інформації, на основі яких раніше було прийняте рішення про прийняття до громадянства.

Що ж стосується законодавства України про громадянство, то починаючи з 1997 року, а особливо з 2001 року, воно стає все більш очевидно невідповідним Конституції України та потребує змін.
На жаль, пакет законопроектів Президента України від 2 грудня лише погіршує ситуацію.
І я згодом зупинюся лише на окремих моментах, в першу чергу пов’язаних із реальною загрозою реалізації виборчих прав громадян України. Але це буде предметом мого наступного допису.

Слідкуйте. Обіцяю, буде цікаво. Відкрити / Коментувати

2021-12-03 17:35:42 Єдине чи подвійне (множинне) громадянство в Україні?

Як відомо, Президент України 2 грудня цього року подав пакет законопроектів щодо громадянства (за номерами 6368 - 6372). Ці законопроекти визначені як невідкладні, тобто розглядатимуться у парламенті позачергово.

Якщо відверто, мене дивує, що глава держави, який за статтею 102 Конституції України має бути гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, подає законопроекти, що суперечать статтям 4 і 24 Основного Закону.

Звісно, під принципом єдиного громадянства, зафіксованим у статті 4 Конституції України, як унітарної держави, не маються на увазі такі, здавалося б, очевидні для кожного конституціоналіста абсурдні поняття, як «громадянин міста Києва», «громадянин Верховинського району», «громадянин Тернопільської області» чи «громадянин Автономної Республіки Крим», на що фактично звертає увагу чинний Закон про громадянство протягом останніх 20 років.
Скажу більше. Навіть в абсолютній більшості складних (федеративних) держав світу суб‘єкти федерації не мають власного громадянства. До цієї меншості належала свого часу Українська РСР як союзна республіка (суб‘єкт федерації) у складі Союзу РСР, що формально мала громадянство УРСР. Ті з нас, кому 45 і більше років, добре пам’ятають, що самЕ громадянство Української РСР було лише фікцією. Жоден виданий особі документ, в тому числі паспорт громадянина СРСР, не містив запису щодо громадянства союзної республіки.

Часто на підтвердження своєї тези щодо начебто «відсутності заборони на подвійне громадянство» наводяться посилання на частину першу статті 25 Конституції України: «Ніхто не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». Цим обґрунтовується нібито відсутність санкцій для громадянина за наявність чи набуття громадянства (підданства) іншої держави.

На мою думку, для правильного розуміння цієї ситуації варто тлумачити Конституцію України системно, в тому числі під історичним ракурсом - беручи до уваги усі конституційні документи, які існували з часу проголошення незалежності України.

Йдеться про:
1) статтю 31, пункт 15 частини третьої статті 97, пункт 11 статті 108, пункт 10 статті 114-5 Конституції (Основного Закону) України 20 квітня 1978 року;
2) пункт 1 частини першої статті 18, пункт 19 частини першої статті 24 Конституційного Договору 8 червня 1995 року;
3) статтю 4, частину першу статті 25, пункт 2 частини першої статті 92, пункт 26 частини першої статті 106 Конституції України 28 червня 1996 року.
З цими положеннями конституційних актів Ви можете ознайомитися самостійно.

Зверну увагу у цьому контексті лише на 4-рьох важливих, як на мене, моментах.

По-перше, принцип єдиного громадянства існував в Україні завжди. Принаймні з 1991 року.

По-друге, з принципу єдиного громадянства, а саме - протягом 1992 - 1996 років був лише один виняток - на основі двосторонніх державних договорів допускалося подвійне громадянство. Щоправда, мені не вдалося розшукати жодного двостороннього міжнародного договору України з цього питання.

По-третє, коли існував виняток із принципу єдиного громадянства, в Президента України були наявними повноваження стосовно вирішення питання саме щодо виходу з громадянства України. Натомість, коли Конституція 1996 року не передбачила жодних винятків з принципу єдиного громадянства, в глави держави повноваження в цій частині розширилися і полягають у прийнятті рішення про припинення громадянства України. Тобто, крім видання указів про вихід з громадянства України (як лише однієї, але не єдиної з форм припинення громадянства), це також видання указів про втрату громадянства України. Наприклад, у разі наявності або набуття громадянства (підданства) іншої суверенної держави світу або виявлення недостовірної інформації у клопотанні для отримання індивідом громадянства України.

По-четверте, помилковим є ставити знак рівності між позбавленням громадянства України та втратою громадянства України. Відкрити / Коментувати

2021-11-26 16:49:56 Судячи із зустрічі чинного Президента України з журналістами, для нього онлайн-голосування тепер залишається єдиним способом перемогти на наступних президентських виборах.
Тепер головне аби за результатами онлайн-голосування сьомим Президентом України не став Віктор Медведчук. Вже в першому турі. Десь із результатом 60%. Відкрити / Коментувати

2021-11-19 13:35:02 Чи дійсно «Слуги» хочуть залишити чинну пропорційно-мажоритарну виборчу систему на виборах до Верховної Ради України 2023 року? Цікаве питання…

Проте уже неодноразово з інсайдерських джерел просочується інформація про те, що може бути відстрочене введення в дію положень Виборчого кодексу в частині нової пропорційної системи з відкритими списками для наступних у часі (чергових чи позачергових) парламентських виборів.
Схоже, що в партії влади існує відчуття, начебто збережена мажоритарка зможе дати їм більшу кількість мандатів. Очевидно, таке припущення грунтується на результатах останніх проміжних виборів (на окремих мажоритарних округах) до парламенту поточного скликання.

Мабуть, вони не розуміють трьох основних речей.

1. Ніколи не треба ототожнювати суть і логіку мажоритарки в межах одночасно всієї держави (як це має місце на чергових чи позачергових виборах) та в межах окремо взятих округів (як це має місце на проміжних виборах).
Вибачте, але адмінресурс не гумовий: Президент на всі округи не поїде. М‘яко кажучи. А на кожен мажоритарний округ не буде звідки взяти 8-10 депутатів фракції. Про силовиків взагалі мовчу…

2. Цнотливий рейтинг тоді ще віртуальної партії «Слуг» 2019 року і пошарпаний рейтинг тієї ж партії 2023 року це, як кажуть в Одесі, «дві великі різниці».
Там випливе все. І у великих об‘ємах.

3. Якщо опозиція (принаймні євроатлантична) висуне на мажоритарних округах по єдиному узгодженому кандидату, то «Слугам», зважаючи на дедалі зростаючий антирейтинг, на заході, півночі та центрі України не буде чого ловити.
Натомість, у багатьох округах на сході і півдні України ОПЗЖ і партія Мураєва теж добряче помножать партію влади на нуль. Але цього разу уже з іншого боку.

Не треба забувати, що Бог інколи проявляє іронію; особливо до тих, які вирішили, що уже схопили Його за бороду. Відкрити / Коментувати