Михайло Подоляк

2024-04-14 13:42:38 І Україна, і Близький Схід зафіксували ключові параметри… ефективного удару у відповідь, який гарантує виживання справедливості…

1. Обов'язкова жорстка силова відповідь...

2. Обов'язкова відмова від страху під час агресії (не можна умиротворяти; толерантно ставиться до злочинів та руйнування міжнародного права)...

3. Обов'язковий паритет зброї. Високотехнологічна зброя «обнуляє» будь-які понти. Іранських чи російських агресорів…

4. Обов'язкове підсумкове покарання за агресію. Не «переговори», не «заморожування», не збереження «статус/кво». Тільки відплата за агресію…

Будь-який інший формат, особливо спроби загравати з агресором через його не/ізоляцію, торгівлю з ним, роботу на його ринках, не призупинення його членства в міжнародних інституціях, призводять лише до масштабування агресії та стимулюють агресора на продовження масових атак і вбивств. «Відповідай чи помри!» – таким має бути безумовне правило щодо тих, хто намагається зруйнувати глобальну стабільність. Відкрити / Коментувати

2024-04-11 18:01:10 Без спекуляцій і без ілюзій. Немає жодних альтернативних «мирних планів», які передбачають «не/програш Рф». Є лише безумовна Формула миру, запропонована Президентом Зеленським, яка ґрунтується на обов’язковості повного виходу Рф із території України, повернення до міжнародного права з переглядом ролі міжнародних інститутів, об’ємної юридичної та фізичної відповідальності за акт агресії і відповідних масштабних компенсацій. Все інше – це лише про бажання… продовжити війну через заморожування, ескалацію, збереження російського агресивного режиму… Відкрити / Коментувати

2024-04-08 15:21:58 Відверто про очевидне. Вкотре… Є три ступені певної політичної наївності щодо війни в Україні.

Перший – вірити, що приєднання до 17 млн кв. км власної площі ще 100 тис. кв. км окупованих українських територій є фінальною метою Росії. Просто порівняйте цифри й оцініть справжній рівень життя в Рф.

Другий – сподіватися на достатню для перемовин адекватність режиму, який поклав сотні тисяч своїх громадян, економічні перспективи, міжнародну репутацію та загалом майбутнє своєї держави заради збільшення своєї території на 0,6%. Та заради масштабного демонстративного нищення в сучасні часи цивільного населення іншої країни.

Третій, фатальний, – вважати, що росіяни збираються дотримуватися умов будь-яких підписаних ними договорів. Що там стосовно паперів, на яких суб’єкти типу Путіна/Патрушева ставлять підписи?..

Очевидно, що стільки політичної наївності в сьогоденні навряд чи можна десь знайти. Але якщо так, то звідки ж у декого періодично береться це дивне бажання примусити Україну замиритися з агресором ціною територіальних поступок? Абсолютно ж зрозуміло, що буде далі з Україною, Європою, демократією й міжнародним правом загалом. Відкрити / Коментувати

2024-04-03 20:10:52 Ти знаєш, де буде теракт. Ти знаєш, коли він буде. Ти отримуєш конкретні дані про можливий теракт. Ти бачиш арешти у різних країнах членів однієї глобальної терористичної мережі. Але ти все одно виходиш на публіку та знову повідомляєш завідому брехню про «український слід» (цього разу – Патрушев). Щоб що?

Варіанти відповідей:

1. Щоб не звітувати власній наляканій аудиторії про неспроможність агентурної та контртерористичної компоненти в роботі своїх силових органів…
2. Щоб підкреслити свою інтелектуальну та логічну недієздатність на будь-який (майбутній) «юридичний випадок»...
3. Щоб продовжити продавати на внутрішньому ринку безумовну психопатологію під назвою «антиукраїнська істерика», яка своєю чергою має виправдати маніфестні кровожерливі наміри…
4. Щоб примітивно замаскувати власну терористичну сутність і терористичний тип ведення війни…

Будь-яка відповідь у результаті приводить до неминучого усвідомлення: тандем Путін/Патрушев вкрай токсичний і абсолютно відірваний від реальності. І марно тішити себе ілюзією, що з ним можна розмовляти та домовлятися… Відкрити / Коментувати

2024-04-02 16:47:07 Нагадаю. Саме сьогодні виповнюється два роки, як міжнародні медіа опублікували перші кадри з тілами жителів Бучі, убитих російськими військовими під час нетривалої окупації міста. Тобто саме з цього дня два роки тому стало абсолютно зрозуміло, що це за війна, хто її веде, чому свідомо й системно вбивають… цивільних. Їх на тому (першому іноземному) відео було дев’ять, серед них дитина.

За час подальших розшуків після звільнення в Бучі було знайдено тіла 422 убитих громадян України. Ще понад тисячу досі вважаються зниклими безвісти. Відтоді неможливо заперечувати геноцидний характер російського вторгнення. Нові «бучі» знаходили після деокупації Харківської області та Херсона. Всюди, де пройшли росіяни, вони залишили по собі катівні, масові поховання, руйнування.

Коли Україну тепер іноді все ще закликають заплатити своїми територіями за мир, всі ж розуміють, що ми маємо… добровільно погодитися на вбивства й тортури населення цих територій? І на відмову від покарання за масштабні злочини, що вже скоєні.

Буча – як Биківнянський ліс, тюрма на Лонцького, Бабин Яр – стала для нас місцем пам’яті про репресії, проведені проти українців тоталітарними режимами. А для світу Буча є докором. Ви все ще офіційно торгуєте з режимом, який засипає вулиці тілами людей. Як це відгукується у вашому серці? Відкрити / Коментувати

2024-03-22 22:07:27 Щодо подій у Підмосковному торговельному центрі Crocus City Hall Відкрити / Коментувати

2024-03-17 19:27:15 Вважаю, що події в Україні все/таки вимагають відмовитися від традиційної політичної двозначності, коли проукраїнська коаліція з одного боку шукає ресурси/амуніцію/гроші для військової допомоги Україні, а з іншого – комерційні (зокрема брендові) компанії з цих країн активно працюють на російських споживчих ринках, складаючи своїми податками суттєву частку федерального «бюджету війни». Так можна воювати справді нескінченно, періодично роблячи витоки про неминучість «війни країн НАТО проти Рф у 2026–2030 рр.».

Хочете правильного та справедливого розвитку подій? Тоді потрібно зосередитися на трьох базових діях.

1. Реальні спільні інвестиції в умовно об'єднані європейські військові виробництва. І зброя має йти на поле бою, а не на склади.

2. Повноцінний Аудит санкцій та їхнє подальше суттєве посилення. Без гри у піддавки. І додаткові санкції на «посередників», що дають Рф змогу їх обходити…

3. Справжня фактична ізоляція Рф (мінімальні контакти у зв'язку з тотальною відмовою Рф від міжнародного права). Бізнес не може працювати в Росії. Рф не може отримувати запрошення на глобальні саміти… Відкрити / Коментувати

2024-03-15 23:41:15 Про інформаційне агентство УНІАН коротко…

Живемо в надто насичені інформаційні часи. Кожен може стати «інфлуенсером на годину», отримати свої «пʼять хвилин інсайдерської слави». Іноді здається, що інформація – це дуже легко: будь/хто чи будь/що. Особливо в часи мільйонів соціальних акаунтів. Але/але…

Насправді все трохи не так. Інформаційні майданчики – це передусім скрупульозна перевірка фактів, нескінченні сумніви, пошук десятків джерел, перевірки й ще раз перевірки. І знову сумніви. І знову перевірки. І це репутація, яка формується роками та якій ти довіряєш, навіть не підозрюючи про це. Ім’я для медіа й сьогодні вирішує все: довірятимеш чи ні. Ба більше, вже добре зрозуміло, що правдивому факту, медійній репутації важко змагатися з фейками і пропагандою авторитарних режимів, бо вона часто здається менш привабливою та більш складною. Але лише факт, правдива інтерпретація мають значення, бо від них залежить, як далі сприйматимуть нашу країну, наші нагальні потреби в підтримці, нашу емоцію у війні й не тільки.

Так от. Агентство УНІАН уже понад 30 років цілодобово працює для того, щоб реальність не була підмінена пропагандистською ілюзією, а наші співгромадяни та світова спільнота отримували достовірну й об’єктивну інформацію про події в Україні.

Зрозуміло, що складно. Швидкі часи породжують бажання не заглиблюватися в природу речей. Хайпонув – і добре. Захейтив – і взагалі чудово. Але це точно не про УНІАН.

З початком повномасштабного вторгнення Росії повноцінна інформаційна робота – часто ризикована – стала ще важливішою. Тому просто дякую. Висвітлюючи цю неспровоковану й геноцидну війну, безумовні та умисні злочини окупантів, а водночас із цим змальовуючи неймовірний опір нашого народу, ви об’єднуєте світ навколо допомоги Україні. Ви допомагаєте українцям пережити найтемніші дні, пояснюючи, де брати сили, чому слід продовжувати спротив, як отримати необхідну підтримку. Оперативна й правдива інформація – це ще одна наша ефективна протидія державі-агресору й авторитарному режиму Путіна. І ми обов’язково переможемо, бо лише справедливість, повторена тисячократно, має значення.

Дякую, шановні журналісти, редактори, кореспонденти й усі працівники УНІАН, за вашу наснагу, оперативність і відданість професії!

Щиро бажаю агентству довгих років роботи, а колективу – перемоги України та мирних тем для матеріалів. Відкрити / Коментувати

2024-03-05 18:00:01 Бездоганне рішення щодо російських генералів Кобилаша (далека стратегічна авіація) і Соколова (Чорноморський флот) ухвалив Міжнародний кримінальний суд. Ордери на арешт. Обидва ці персонажі системно й навмисно використовують військові інструменти для масового умертвіння цивільного населення України та завзято виконують замовлення на масштабні ракетні обстріли території суверенної країни.

Це рішення явно вказує на три обставини, що змінилися. 1. Воєнні злочини Росії отримають належні юридичні оцінки… 2. Глобальний світ чітко фіксує тип тієї війни, яку Росія веде на території України й проти цивільного населення... І 3. Більше жодних табу на ордери для Росії та жодних «історичних відстрочень». Поіменна лава підсудних у глобальній юрисдикції для безумовних російських авторів, організаторів і виконавців воєнних злочинів. Відкрити / Коментувати

2024-03-01 13:43:57 Ще раз про «мирні пропозиції Рф навесні 2022-го». Пропоную все-таки користуватися логікою (іронія) та повторно оцінити відомі (незмінні) факти…

1. Рф масштабно заходить в іншу країну й масово вбиває громадян цієї країни. Мета – захоплення території, переформатування держави, пряма та опосередкована окупація.

2. На першому й наступних етапах переговорів (Білорусь/Туреччина) Рф ультимативно вимагає віддати їй уже окуповані території та юридично від них відмовитися, відмовитися від своєї суб'єктності (невступ до альянсів, відмова від культурної та інформаційної ідентичності), відмова від власної армії. Ці умови були незмінними. Де тут можна прочитати пропозицію «миру», а не безумовної капітуляції?

3. Після тактичних поразок у північних областях України та втечі з Київщини розкрилися масові факти геноцидних практик Рф та її справжніх намірів в Україні. Що остаточно унеможливило будь-які контакти з Рф.

Висновок простий. Жодних реальних можливостей домовитися не було. Умови капітуляції Рф не змінювала. Україна категорично ніколи цих умов не приймала. Сьогодні Рф знову ж таки хоче знищити Україну, але шукає можливості виторгувати собі оперативну паузу, щоб закінчити мілітаризацію, розширити мобілізацію й на наступному етапі масштабувати бойові дії. Питання: навіщо періодично повертатися до неіснуючої теми й намагатися видати відомі капітулятивні вимоги Рф за щось нове, що абсолютно точно не могло привести до «миру»? Чому потрібно продовжувати не розуміти, що таке масштабне вторгнення Рф мало закінчитися лише капітуляцією України на кровожерливих умовах Рф, а не привести до «миру»? Відкрити / Коментувати