Втомилися від війни? Розумію. Це справді дуже важко. І тому д | Михайло Подоляк

Втомилися від війни?

Розумію. Це справді дуже важко. І тому дехто сьогодні намагається сховатися від війни й повернутися до довоєнного типу життя. Але так не вийде. Це просто спроба втекти від реальності, спроба сформувати мильну бульбашку – ілюзію мирного життя, у якій виносять війну за дужки й повертаються до звичних повсякденних ритуалів.

Так, це абсолютно природна реакція психіки – відновити контроль над власним життям після пережитого стресу. Але це – класичний самообман. Небезпечна психологічна пастка. Бо нічого не закінчилося.

Дозволю собі нагадати одну річ.
Війна триває на території всієї країни. Росію не цікавлять окремі області. Росію цікавить повне захоплення України, включно з Києвом, повалення державності та відродження квазі-СРСР. Перечитайте це ще раз.

Для Рф прийнятна будь-яка ціна та немає червоних ліній. 24 лютого вони вже мали план убивства десятків тисяч людей, привезли мобільні крематорії та підготували нормативні документи з масових поховань.
Вони публічно заявляли, що планують «денацифікувати» – тобто вбити – два мільйони українських громадян.

Російські варвари несуть біль, страждання та смерть у кожен населений пункт. Вони знищують цілі міста – будинки, школи, дитсадки, вбивають сотні сімей з дітьми. Тобто під ударом – десятки тисяч людей.

Російські солдати ґвалтують жінок, вбивають чоловіків зі зав'язаними за спинами руками та грабують оселі. Російські ракети влучають у будинки без розбору.
І російські війська нікуди не зникли. Вони сьогодні оскаженіло нищать наш схід, а також залякують підвалами наш південь.
Якщо суспільство дозволить собі забути про війну й перестане бути ефективним тилом для армії, вони продовжать це робити.
Сьогодні ти забув про війну, а завтра десь знову з’явиться труп, який лежить на асфальті зі зв'язаними руками.

Тому не потрібно тікати від реальності, а потрібно її прийняти й навчитися жити в постійному воєнному стані – за прикладом того ж Ізраїлю.

Немає нічого поганого в тому, аби продовжувати жити. Сходили в кафе чи в кіно? Зводили дитину в парк?
Придбали новий посуд для дому? Наші захисники б'ються за те, щоб Україна могла продовжувати жити.

Але, продовжуючи жити, не забувайте запитувати себе кожного дня: що сьогодні я зробив для наших захисників і для майбутньої перемоги?

І якщо раптом у вас не буде відповіді – час щось змінювати.