Get Mystery Box with random crypto!

час ідеї настав

Логотип телеграм -каналу ideya_ye — час ідеї настав Ч
Логотип телеграм -каналу ideya_ye — час ідеї настав
Адреса каналу: @ideya_ye
Категорії: Блоги , Мистецтво
Мова: Українська
Передплатники: 2.74K
Опис з каналу

хто я?
зворотній зв'язок: @ideyafeedbackbot

Ratings & Reviews

2.67

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

1

2 stars

0

1 stars

1


Останні повідомлення

2022-08-29 21:22:48 Сміливість писати про знайоме

Дивилася оце летсплей однієї української новели і піймала себе на тому, що українські реалії (особливо імена) в няшній мальовці і форматі ВН за звичкою різанули по сприйняттю. Хоча, так бути би не мало, звісно, просто давні приципи відлунюють.

Коли я тільки-тільки починала свої перші письменницькі спроби, начитавшись гарріпоттерів та іншої закордонної підліткової штуки, агресивно оминала давати персонажам слов'янські імена — це асоціювалося із дитячою літературою про школярів, чимось культурно-масштабним і старим, типу "Кайдашевої сім'ї", та російським кринджем. Усе сучасне та цікаве обов'язково мало бути вигадливим та американізовано-химерним, але аж ніяк не таким, з яким ми стикаємося у повсякденні. Hello, my fellow меншовартість.

Якесь розуміння почало приходити після прочитання роману "Daddy-long-legs" про майбутню письменницю, що виросла у дитячому притулку. У кінці прозвучали слова, які надовго в'їлися мені в мозок — "треба писати про те, що ти найкраще знаєш (моя кострубата реконструкція фрази з пам'яті)" — і заразом вбили в мені усі підліткові потуги народити повість про події на Титаніку, базуючись на похвилинному списку подій із Вікіпедії. Невелика втрата для світової культури.

Література — це дуже часто рефлексія письменника: про біди з макітрою, про злободенне (як суспільне, так і особистісне). Мені з моїм страхом води було би дуже просто написати про той же Титанік, але з іншого боку — емоційного. Але про Майка, типового пасажира третього класу зразка 1912 року — ні. Та навіть про іншого випадкового Майка, який живе десь у Лондоні, теж ні. Бо в гонитві за незвичністю та вишуканим словоблудством легко перетворити умовний Лондон у моральне віддзеркалення українського райцентру.

Так от, до чого я це все. Вписувати свої реалії в літературу теж треба вміти, але вміти так, щоб потім умовна тринадцятирічна Ідея не кинула книжку на півдорозі і не зареклася писати тільки щиру фантастику, а потім ще багато років не вибирала для своїх оповідань універсальних імен. І не уникала сучукрліту. Вписувати чужі реалії в літературу теж треба вміти, тут має бути багатогодинний рісьорч і таке інше (очевидне).

"Daddy-long-legs" прочитати раджу. Зайшла оце на вікісторінку роману і побачила, що деякі розумники примудрились його обізвати його "анти-феміністською казкою" (лол), і я аж пошкодувала, що огляди на книжки — не моя забава.

Дякую, що прочитали цей набір букв, це моя спроба відновити навички набирання ненаукових текстів більших за один абзац.

#вголос
4.0K viewsedited  18:22
Відкрити / Коментувати
2022-08-24 00:20:23 Тій самій ідеї присвячується.

Засніжений вмивається світанок,
Обійнятий тінями обіцянок.
Я хочу попрохати наостанок
Не забувати імені мого.

Бо скоро прийде новий день, і душі,
Загублені десь там, побіля суші,
Спокутують старі гріхи й грядущі,
І їх породить наново вогонь.

Знов бігтимуть, на мій престол щоб сісти.
Тіла нові, та в гниллі їхні кістки,
Спіткнуться. Ба! Не вистачає хисту!
Корони не утримати в руках.

А я живу, у ваших мізках, душах,
Проснусь - нарешті мертву кригу зрушу,
Втамую кров'ю спрагу невсипущу,
Зітру Їх в порох. І розвію прах.

Ваша Н.

#вірш
3.6K views21:20
Відкрити / Коментувати
2022-08-24 00:20:23 Буду перепощувати на День Незалежности цей вірш доти, доки в літературознавців від усіх контекстів, які сюди нашаруються, не спухне голова
3.3K views21:20
Відкрити / Коментувати
2022-08-16 16:02:55
Ну я
4.9K views13:02
Відкрити / Коментувати
2022-08-16 16:02:49
4.1K views13:02
Відкрити / Коментувати
2022-08-07 14:52:52 Мистецтво
5.0K views11:52
Відкрити / Коментувати
2022-08-06 14:35:02
Шлях становлення dez0wave разом з Ідеєю Олександрівною!

Lost Alpha та Історія Прибою стали вже без перебільшення культовим модом і в рамках івенту #місяцьLA ми вирішили прослідкувати увесь шлях становлення команди розробників цього культового проєкту!



4.4K views11:35
Відкрити / Коментувати
2022-08-03 21:21:36
Гайда натицяйте в голосувалці на Яву із Павлушею, ті Джавеліни з Байрактарами вже поперек горла сидять (а мали б сидіти кацапам)

Тицяти тут: https://www.youtube.com/channel/UC56_TfT9Vy3tZ0Hf4mKj0rw/community
3.9K views18:21
Відкрити / Коментувати
2022-08-01 12:05:48
Я подалась у ютубери.) Можете оце подивитися відео-шмідео. Тут я назнімала містичного про Карпати. Також на каналі є попереднє відео про «Місто» Підмогильного, в якому нема нічого цікавого. Крім мемів. Можете і його глянути. А ще якщо є охочі покритикувати…
3.3K views09:05
Відкрити / Коментувати
2022-07-24 14:39:09 ​​​​Я людина, яка до цього часу ніколи не їздила велосипедом у великому місті, але останні два дні провела у Києві, орендуючи Байкнав для пересувань. Тому огляд на центр Києва з цього погляду — про штуки, на які раніше увагу не звертала.

По-перше, Київ – це місто на купі горбів.) Без практики пересуватися – болять ноги стільки крутити, особливо якщо треба з району Контрактової дістатися на сторону Хрещатика. Найпростішим для мене варіантом було лишити велосипед внизу, підійнятися сходами біля фунікулера і взяти нагорі інший. Зручно, що тих велосипедів натикала повна купа буквально всюди. А ще, коли ти на своїх двох, то не помічаєш поступових, але відчутних підйомів/спусків (наприклад, хто ж знав, що дорога з Золотих воріт до парку Шевченка – це суцільний спуск).

Пунктик номер 2 — беЗбАр'ЄрнЕ сЕрЕдовиЩе. Якщо ви людина із колесами (велосипед, інвалідний візок, самокат, Господи прости, у вас важка валіза чи дитина у колясці) то вам буде дуже незручно. Слава бордюрам, на яких особливо не поскачеш, якщо немає амортизації. Я вже мовчу про пандуси під 45° у переходах.
Найбільше мене винесло з переходу біля пам'ятника Щорсу далі на бульвар — навіть без залізяк-пародій на пандус з кривими високими сходами.) Там це один-єдиний людський варіант вибратися на волю (інші – перекинути транспорт через паркан і вибратись на дорогу або пиляти назад біля кілометра до наземного переходу).
Звісно, мене на велосипеді там бути не мало (абсолютно порожній бульвар виглядав привабливіше, ніж дорога з купою машин в напівтемряві – задня фара не працювала), але там можуть перебувати інші люди з колесами.

Найкраще для велотранспорту виявилась пристосованою зона навколо набережної, всюди є нормальні спуски (але треба знати, куди їхати) та регулярні ознаки велодоріжок. Хоча, туди ще лавочок би хотілося.
На Трухановому острові теж гарно зроблено частинку інфраструктури, хоч там і не можна паркувати ті велосипеди.

З велодоріжками взагалі окремий прикол, вони випадково починаються і випадково закінчуються, і біс його знає, що робити у такому випадку далі, бо іноді на дорогу не виїдеш через парканчики.
Добратися із Золотих воріт до Європейської площі – це був цілий квест. На Золотих частина велодоріжки була абсолютно запаркована, а потім якось плавно перетекла у смугу для машин. Іноді доводилось поводитися як мудило і їхати тротуаром — бути вмазаною однією машиною в іншу машину, запарковану на узбіччі, — така собі перспектива.

Я чомусь була упевнена в наявності велодоріжок на Хрещатику, напевне, через широку пішохідну зону, але їх там не виявилось — хоча на прилеглій до Хрещатика вулиці одненька була, але закінчилась в якомусь випадковому місці просто бо так комусь захотілось.

Отака от весела історія. Замість висновків — якщо ви кістляві, то сидіння велосипедів від Байкнав може лишити синці; а ще, до розблокування велосипеда ніяк не можна перевірити, чи працюють обидві фари. Також було весело в якийсь момент вкотитися у сходини собачників — песюки з захопленням дивилися на мою блималку спереду.)

#вголос
3.9K views11:39
Відкрити / Коментувати