Get Mystery Box with random crypto!

Олена Зеленська | Olena Zelenska

Адреса каналу: @firstladyofukraine
Категорії: Політика
Мова: Українська
Передплатники: 34.45K
Опис з каналу

Перша леді України 🇺🇦
Засновниця Фундації https://zelenskafoundation.org та
Саміту перших леді та джентльменів https://kyivsummitflg.gov.ua

Ratings & Reviews

4.33

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

2

4 stars

0

3 stars

1

2 stars

0

1 stars

0


Останні повідомлення

2024-03-22 20:13:42
Побувала сьогодні в Центрі захисту прав дитини – провела тут зустріч із Генеральною секретаркою Ради Європи Марією Пейчинович-Бурич і міністеркою закордонних справ, освіти та спорту Ліхтенштейну Домінік Гаслер.

Обговорювали повернення українських дітей, яких викрадає Росія. Наголосила: маємо тиснути на агресора, щоб якнайшвидше повернути додому депортованих дітей. А ще – шукати інструменти, які зупинили б цей злочин.

Адже кількість викрадених зростає, Росія відчуває безкарність. І лише спільно можемо це припинити.
12.6K views17:13
Відкрити / Коментувати
2024-03-21 14:18:02
Шкарпетки, що на мені, – незвичайні. Це роботи Ніколь Ляпустіної, Софії Жук та Марії Гуменної – мисткинь, які творять у художній студії Олі Ставникович. Ця майстерня працює з митцями, які мають синдром Дауна та РАС. Вони, наприклад, уже не раз долучалися до прикрашання традиційної ялинки на вулиці Банковій у Києві.

А цього разу ми спільно підтримуємо міжнародну акцію #lots_of_socks, присвячену сьогоднішньому Всесвітньому дню інформування про людей із синдромом Дауна.

По всьому світу люди надягають різні шкарпетки – так вони підтримують тих, хто має додаткову хромосому у 21-й парі.

Таку додаткову хромосому має Ніколь, одна з авторок шкарпеток. Але визначає дівчину не вона, а унікальний «пазликовий» стиль, завдяки якому роботи художниці впізнавані та були представлені на аукціонах у Чикаго й Варшаві.

Софія, її колега, окрім мистецтва займається тенісом, карате та бальними танцями. Марія, третя художниця, має дуже потужний внутрішній стрижень – у студії Олі Ставникович вона створює цілі світи за допомогою фарб і полотна.

Сьогодні на їхньому прикладі я хочу нагадати: людьми нас робить не відсутність чи наявність ментальних порушень, не точна кількість хромосом. Людьми нас робить прийняття інших – без упереджень, із повагою. Всі ми різні. Та всі ми рівні. Маємо бути рівними у своїх можливостях.
12.6K views11:18
Відкрити / Коментувати
2024-03-20 17:09:29
Спортсмени рахують перемоги, а не поразки. Людина, що самотужки долає підйом на гору, пишається своїм досягненням. Тоді чому й досі на адресу жінки, яка самостійно виховує дитину, ми чуємо «мати-одиначка»? Та й «батько-одинак» звучить не краще.

Ці принизливі терміни асоціюються з фінансовими труднощами, відсутністю підтримки, проблемами з вихованням і зрештою таврують людину як таку, яку залишили саму з дитиною чи дітьми.

Ідеться насамперед про повагу.

Відчуйте різницю між грубим «одиначка / одинак», коли акцент робиться на відсутності партнера, і шанобливим «мати / батько, яка / який піклується про дитину самостійно», коли на перший план, незалежно від статусу й обставин, виступають сила та досягнення людини.

Час відмовитись від упереджень. Бо й досі вважається чимось незвичним і неправильним сам факт існування одинокої матері або одинокого батька (такі варіанти формулювань, до речі, хоч і не найбільш коректні, але допустимі). А насправді причин, з яких жінки та чоловіки виховують дітей самостійно, безліч: втрата партнера, самостійне усиновлення тощо.

Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику із сучасної етики взаємодії.
12.8K views14:09
Відкрити / Коментувати
2024-03-17 13:56:04
Одеса на Мальті. На першій в історії Мальтійській бієнале – новій виставці сучасного мистецтва у Європі – Україна представить свій павільйон.

А в ньому – проєкт From South to North художниці Алевтини Кахідзе, організований платформою культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво в партнерстві з Одеським національним художнім музеєм, мистецьким продакшеном NOS з Італії та Українським інститутом.

Це складна, багатовимірна робота. Авторка, яка народилася на Донеччині, а живе поруч із Бучею, має власний болючий досвід розв’язаної Росією війни. І досліджує його через призму Одеси. Так само як Мальта – південь Середземномор’я, Одеса – наш, український південь зі знайомою мальтійцям атмосферою морського міста.

Та Одеса за два роки повномасштабного вторгнення дуже змінилася. На пляжі хвилями виносить російські міни. Щодня прилітають ракети, які вбивають людей, нищать історичний центр, який, до речі, є спадщиною ЮНЕСКО, як і мальтійська столиця Валлетта. Ракети знищують пам’ятки та музеї. Наприклад, Одеський національний художній музей, у партнерстві з яким створено український павільйон, теж восени зазнав руйнувань. Однак він продовжує працювати, бо це і є одне із завдань мистецтва – рефлексувати дійсність, не лишатись осторонь.

Хочеться, щоб в українській Одесі та в самій Україні гості бієнале з усього світу побачили також самих себе – цивілізацію та культуру, яка бореться з хаосом, не дає зруйнувати себе й інших.
12.6K views10:56
Відкрити / Коментувати
2024-03-13 20:00:40
Напередодні Венеційського бієнале побачилася з митцями, що презентуватимуть на ньому Україну. Зустріч відбулась у Києві в Художній майстерні «‎Ательєнормально‎», де готують один із трьох проєктів українського павільйону – серію робіт «Щирі вітання» під керівництвом мисткині Каті Бучацької.

Вперше Україна представить на Венеційському бієнале роботи нейровідмінних митців – людей з аутизмом і синдромом Дауна. Вперше вони поїдуть у Венецію на відкриття. Упевнена, це дуже хороший, важливий знак для нашого суспільства. Тож вітаю всю команду павільйону та щиро бажаю успіхів.
13.2K views17:00
Відкрити / Коментувати
2024-03-11 11:11:33
Перший український «Оскар» – за документальний фільм «20 днів у Маріуполі».

Надважлива перемога для всієї країни – бо перемогла насамперед правда. Якраз кілька днів тому минуло два роки, як росіяни скинули авіабомбу на пологовий у Маріуполі. Два роки, як вони намагаються замаскувати страшний злочин, який скоїли проти цілого міста. Проти людства.

Дякую вам, Мстиславе Чернов, Євгене Малолєтка, Василисо Степаненко, за те, що розповіли всьому світові правду. Ми заплатили страшну ціну за цю нагороду. Однак сьогодні кожен і кожна в Україні пишаються вами!
12.9K views08:11
Відкрити / Коментувати
2024-03-09 16:19:33
«Борітеся – поборете!» Скільки разів звучали ці слова? Скільки промовляли їх одне одному українці, щоб підтримати, надихнути, дати надію? І як часто ці рядки затребувані в останні два роки російського вторгнення…

210 років виповнюється сьогодні з дня народження Тараса Шевченка. Не просто письменника – автора, який залишається з читачем на все життя, якого можна відкривати й перевідкривати мірою власного дорослішання чи дорослішання країни.

Сьогодні в Києві вручили Премію імені Тараса Шевченка – найпрестижнішу авторську нагороду країни для літераторів, публіцистів, митців.

За рішенням журі та указом Президента України (традиційна процедура для присудження премії) цього року в неї 11 лауреатів:

журналісти Євген Малолєтка, Мстислав Чернов, Василіса Степаненко, які підготували матеріали про облогу Маріуполя та зняли фільм «20 днів у Маріуполі»;

творці вистави «Конотопська відьма» – режисер Іван Уривський, художниця-постановниця Тетяна Овсійчук, хормейстерка Сусанна Карпенко;

артистка Джамала, композиторка Кармелла Цепколенко та художник Андрій Єрмоленко;

поети-військовослужбовці Дмитро Лазуткін і Ярина Чорногуз.

Люди, які в найтяжчі для України часи створюють нові змісти, підносять український голос і тим самим підтримують дух інших.

Ризикну припустити: Шевченкові всі вони точно сподобалися б.
Бо вони борються.
Ми боремося.
І поборемо.
12.7K views13:19
Відкрити / Коментувати
2024-03-07 11:54:56
Ще одна фабрика-кухня. Вже друга в Україні.

Поки відкрита в грудні фабрика-кухня в Бучі готується доставляти перші шкільні обіди в 30 закладів освіти Бучанської, Немішаївської, Бородянської громад (чекайте новин вже за тиждень!), планується будівництво ще одного такого закладу, яке розпочнеться вже цієї весни в Лозовій Харківської області.

Меценат ініціативи, The Howard G. Buffett Foundation, уже погодив фінансування. Отже, пішов відлік проєкту, який нагодує ще більше учнів і дошкільнят, бо охопить 14 тисяч дітей Лозівської та Близнюківської громад.

Ще один потужний крок реформи шкільного харчування, яка дає дітям якісну й корисну їжу, що особливо потрібна під час стресів воєнного часу.
Важливий поштовх для громад, бо це робочі місця й економічне пожвавлення там, де воно потрібне.

Допомога родинам, адже діти не лише отримають якісні обіди, але й навчаться здоровому погляду на харчування.

І обнадійлива перспектива для всього нашого суспільства: якщо з дитячих років формувати здорові харчові звички, вони обов’язково збережуться і в дорослому житті – в мільйонах життів.

Тож виходить, що кухня вироблятиме не лише обіди, але й зміни на краще. Новини, які так потрібні нам зараз.
16.4K views08:54
Відкрити / Коментувати
2024-03-05 11:17:11
Гратися, але так, щоб не боятися. Чи є така можливість зараз в українських дітей? Коли повітряні тривоги лякають, коли сумуєш, бо відчуваєш, як стурбовані війною батьки.

Наші діти чутливі й не завжди можуть упоратися зі своїми емоціями. Тож завдання дорослих – підтримати їх і навчити давати раду всім почуттям.

У серії відеороликів «Гратися і не боятися» батьки дітей 2–6 років дізнаються, як відволікти малечу від переживань і зацікавити. Як навчити дітей розрізняти емоції й екологічно впоратися з негативними. Як заспокоюватися під час повітряних тривог і як допомогти дитині у кризових ситуаціях.

Так, щоб гратися і не боятися.

Проєкт ініційований Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». А представлять ці рекомендації дитяча психологиня Світлана Ройз і співачка Світлана Тарабарова разом з експерткою дошкільної освіти Соломією Бойкович.

Усі матеріали доступні за посиланням: https://numo.mon.gov.ua/gratisya-i-ne-boyatisya
13.3K viewsedited  08:17
Відкрити / Коментувати
2024-03-04 16:08:48 Вже 274 справи про сексуальне насильство, вчинене щодо українців загарбниками, веде Генеральна прокуратура України.

З кожним місяцем дедалі більше людей наважується говорити про свій тяжкий досвід. Це стає можливим, коли постраждалі почуваються захищеними, перестають боятися.

Вони дуже відважні люди. І деякі з них знаходять сили, щоб не лише свідчити, але й допомагати іншим. Зокрема, це жінки й чоловіки, які пройшли катівні, російський полон, тортури, розлуку з близькими, відчай і невідомість, а нині адвокатують питання постраждалих від насильства, працюють у громадських організаціях і лікарнях, знімають документальне кіно, привертаючи увагу до російського насильства та його жертв.

Спеціально не називаю імен, щоб не перешкоджати слідству. Але мені дуже відгукнулася думка одного із правозахисників: що всі люді з досвідом полону, насильства, катувань стикаються далі з майже однаковими труднощами. І це не лише психологічні труднощі, але й соціальні, юридичні та, звісно, економічні.

Щоб відновитися, потрібен ресурс. Це стосується як країни, так і окремих людей. Постраждалі від сексуального насильства під час війни не можуть чекати на «класичні» репарації, коли війна закінчиться чи коли Росія погодиться сплатити відшкодування. Діяти треба негайно.

Тому на сьогоднішній Київській міжнародній конференції «Відновлення прав постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: елемент миру та світової безпеки» за участі представників уряду та парламенту, громадських організацій і широкого кола міжнародних партнерів ми говорили про Проєкт з надання невідкладних проміжних репарацій.

Це спільна робота багатьох структур: Офісу віцепрем’єрки, урядової уповноваженої, Глобального фонду тих, хто пережили насильство, та інших урядових, громадських і міжнародних організацій. Найважливіше, що ця робота здійснюється в тісній співпраці з постраждалими.

Але репарації – не лише економічна підтримка. Вони ще й важливий крок до відновлення справедливості. Така справедливість потрібна не тільки Україні, але й світу, для якого людяність – одна з базових цінностей.

Тому, доки не створено міжнародний компенсаційний механізм і конфісковані активи Росії не спрямовані на підтримання України, нам дуже важлива відповідна допомога країн-партнерів.

Ми не можемо скасувати той біль, якого вже завдав агресор. Але можемо бути для цього болю знеболювальним. Показати, що не всі у світі вбивці й ґвалтівники, що допомога та підтримка є. Є справедливість. І завжди є заради чого жити.
12.7K views13:08
Відкрити / Коментувати